неділя, 30 грудня 2012 р.


*****
ОЛЕКСАНДРУ ДОВЖЕНКУ

Вашу малість я вам прощаю,
Воріженьки мої, вороги,
Кровожерливість вашу знаю -
Вибивати усіх до ноги.
Хто не так подивись чи подумав,
Хто невчасно зітхнув, посміхнувсь…
Скільки ж душ тих невинних схрумав,
Перетер отой час, перегнув!
Та твоєї душі не зламали,
І скалічить її не вдалось:
Шматували її, шматували,
А вона перед нами – ось.

Чиста, праведна, незборима
І проста, як сама доброта.
Для одних вона просто незрима,
А для інших – вона свята.
Не вмирає душа, я знаю,
Вона має й своє лице,
Бо твоя душа вийшла з раю,
Щоб сказати мені про це.
Вчуся в тебе малість прощати,
Та не хочу молитися їй,
Бо інакше в огні стогнати
І мені, й Україні моїй.

Немає коментарів:

Дописати коментар