неділя, 30 грудня 2012 р.


*****
АНАТОЛЮ КОСТЕНКО

Я признаюсь тобі, земляче ,
Мою душу сором пече,             
Запізніло я серцем плачу,
Пам'ять роду не визріла ще.
Нас одна земля народила,
Балаклія й Рокита ось,
Може навіть одна могила,
З наших предків хова когось.
Може навіть ой ні не може,
Точно знаю так і було,
Сила духу не переможна,
Під козацьке взяла крило.
Полонила і душу й тіло,
Та й покликала на борню
Серце волею напоїла,
У святу зодягла броню.
І йому вже не сила мовчати,
Слово рвалося із грудей,
Не спинили й ГУЛагів грати,
Волелюбних його ідей..

Немає коментарів:

Дописати коментар