ВОЛОДИМИРУ САМІЙЛЕНКУ

з нагоди ювілею

Не вмре поезія 

Не вмре поезія,

Не згине творчість духа,

Поки жива земля

Поки на ній живуть

В.Самійленко

З Сорочинців Великих велич духу

І серця полум’яного биття,

Поніс поет крізь біди і розруху,

В надії на щасливе майбуття.

Не вмре поезія, бо не підвладна смерті,

У неї свій початок і кінець.

Через пітьму земної круговерті,

На крилах понесе її Творець...

Не вмре поезія, народжена з Любові-

Сама вона в любов переросте.

Щоб возсіяти істиною в слові,

Творіння возвеличивши святе.

 

Не вмре поезія, бо слово не вмируще,

З Живого Слова світ оцей воскрес,

Не вмре поезія дано їй нині й суще,

Земну красу підносить до небес.

 

Жива сльоза бринить в живому слові,

І пам'ять пише славу на роду.

З Полтави на могилу землякові,

У Боярці калину покладу.