неділя, 30 грудня 2012 р.




*****
ВАСИЛЮ СТУСУ

Читаючи « ЛИСТИ ДО СИНА»
Я читаю «Листи до сина»,
Аж холоне у серці страх:
Вже готова стоїть домовина,
Вже й у віко забитий цвях.

Він говорить як з того світу
Меж ніяких уже нема.
Відшукав неземну орбіту.
Не досягне туди тюрма.
Вже йому ні до чого тіло,
Серце вивержений вулкан.
Думка ангелом полетіла
У любові святий океан.
Світ жорстокий, гіркіший перцю,
Тіло зранене за поріг
Пломеніючий згусток серця
Сину в спадок, як оберіг.
Сину! Сонечко золотаве!
Біль не виспіваних пісень
За колючим дротом заграви,
Ясні очі заплющив день.
Заридала ніч на могилі,
Аж здригнулись дуби з жалю.
На колючих дротах тремтіло:
« Україно! Тебе люблю ».

Немає коментарів:

Дописати коментар